Нотатки після навчання з Меґґі Клайн «Травма очима дитини»

Травма порушує природні траєкторії розвитку. Про те, як підтримувати дитину в поверненні до своєї повноти та інтеграції, я вчилася на навчанні «Травма очима дитини» у чудової Меґґі Клайн (викладачки терапії Somatic Experiencing, фахівчині з дитячої терапії).

Травма порушує природні траєкторії розвитку. Про те, як підтримувати дитину в поверненні до своєї повноти та інтеграції, я вчилася на навчанні «Травма очима дитини» у чудової Меґґі Клайн (викладачки терапії Somatic Experiencing, фахівчині з дитячої терапії).

Важливі думки, які я хочу запам’ятати після цього навчання:

  • одна з головних цілей терапевтичної роботи з дитиною, яка пережила травму, — створити їй простір для пізнання правил, що керують її регуляцією та дерегуляцією (як і за яких обставин її збудження йде вгору і як вона може регулювати його вниз, і навпаки;
  • малювання дає дитині змогу розповісти про те, на що в неї ще немає готових або безпечних слів; малюнки можна повторювати, побачити, наприклад, як вона намалювала б своє тіло до і після того, як послухала улюблену пісню/потанцювала під неї;
  • що важчий травматичний досвід, то більше легкості слід вносити в терапевтичну роботу (утілеснена легкість терапевта дає дитині змогу навчитися її саме від нього);
  • ми даємо дітям змогу пережити відчуття тріумфу/успіху/задоволення (тріумф — важлива противага безпорадності, що супроводжує травму);
  • проте діти після травматичного досвіду можуть легко перескакувати з позитивних відчуттів у негативні (вхід у простір резильєнтності може супроводжуватися автоматичним стрибком у вир травми); тож завершуймо й починаймо роботу на сесії чимось конструктивним, ресурсним, приємним;
  • під час сесії ми відстежуємо 3 типи поведінки тіла дитини, які вказують на (1) відключення і завмирання, (2) перевантаження та (3) інтеграцію; ми також вчимо дитину помічати ці рухи й зацікавлюватися власним тілом;
  • дитині, яка пережила напад, атаку, ув’язнення, — даймо відчути енергію втечі (наприклад, «jumpy feelings» у ногах) і втілити її (дозвольмо їй тупати ногами, рухатися, відчути, як це — відбігти від чогось, відштовхнути щось); дитині ж, яку оперували/якій робили наркоз, дозвольмо натомість відпочити, розслабитися;
  • ми — не наша нервова система, ми — наша свідомість (зокрема й усвідомлення того, що маємо нервову систему) (це було для мене важливе речення).

PS Це було важливе, чуйне, мудре навчання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
Про силу лінії часу і книжку «Прибиральниця»

Про силу лінії часу і книжку «Прибиральниця»

Нас більше, ніж те, що ми бачимо в собі (і про себе) саме цієї миті

Next
Про благополуччя, коли отримуєш важкий діагноз

Про благополуччя, коли отримуєш важкий діагноз

Нижче ви знайдете мою розмову для Польського товариства розсіяного склерозу

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like