Про екзистенційну окремішність

А що, як можна прожити життя в повній психологічній окремішності? Належачи собі, думаючи свої думки, відчуваючи свої емоції, маючи свої власні надії.

Окремішність — це не самотність, не ігнорування, не відгороджування від інших (відгороджуються люди дуже неокремі). Окремішність — це визнання своєї реальності й поява на повен зріст: «ось я є. такі мої можливості, такі мої обмеження. я — щось більше, ніж ви про мене думаєте, і водночас щось значно менше. я є».

Окремішність — це кінець борсання з тим, чого від нас хотіли б інші, і початок рішень про те, як — із тим, що є, і тим, чого немає, — залучитися в життя. Окремішність — це визнання того, де закінчується можливість, а починається злиття з чиїмись ілюзіями щодо нас. Окремішність — це встановлення меж (від серця, а не лише від голови) і здатність устояти, коли прийдуть наслідки цих меж.

А що, як ти просто можеш бути окремим/окремою? Входити у стосунки з іншими, не залишаючи за дверима стосунків із самим собою. Бути із собою та з іншими на однакових правах: поваги й визнання своїх можливостей і обмежень. Мати гострі кути і не лякатися їх.

Не входити в кожну гру, до якої тебе запрошують інші, і вирішувати, просто вирішувати…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
Внутрішня рухливість

Внутрішня рухливість

Терапевтові потрібно вміти пересуватися в собі

Next
Як дбати про себе у професії терапевта травми?

Як дбати про себе у професії терапевта травми?

Робота з травмою може сильно роздробити нас ізсередини

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like