Зорієнтуватися в «тут і тепер» — антидот проти перевантаженості минулим

Орієнтування іноді плутають з уважністю. Проте це процес значно ширший і значно базовіший. Ми орієнтуємося безупинно (навіть коли спимо, хоча, звісно, меншою мірою, ніж «наяву»). Наша нервова система без упину перевіряє, де ми перебуваємо, чи безпечні для нас ця ситуація і цей момент, наскільки те, що відбувається зараз, нагадує нам моменти з минулого. Ми орієнтуємося всіма органами чуття, нашою екстероцепцією, а також чуттям внутрішньої уваги — інтероцепцією. Без безупинного орієнтування неможливе відрегулювання, повернення до рівноваги після моментів мобілізації (нервова система може не помітити, що загроза або необхідність діяти минула). Неможливо також мобілізуватися адекватно. Коли ми не зорієнтовані, ми можемо надміру напружуватися або зовсім не реагувати там, де зреагувати слід.

Орієнтування можна вплести в будь-який вид психотерапії. Навіть якщо як терапевт ти працюєш на рівні переконань, ніщо не заважає тобі додати до роботи на когнітивному рівні елементи, які підтримують нервову систему клієнта в тому, щоб бути на сесії «тут і тепер». Ти можеш попросити клієнта помітити, що зараз привертає його увагу, куди він спрямовує погляд, що він сьогодні помічає в кабінеті такого, чого не помічав раніше. Важливо також повертатися з ним до (ре)орієнтування після кожного важливого терапевтичного моменту — коли під час сесії виринає щось дуже важке, коли клієнт робить важливе когнітивне переформулювання, коли якийсь шматочок страждання відходить у минуле. Тоді варто розпитати: «А що зараз привертає твою увагу?», «що нового ти  помічаєш» «як тобі тут зі мною на сесії?». Коли під час сесії відбувається щось трансформаційне, нервова система починає сприймати реальність ширше й адекватніше. Розширення спектра орієнтування — один із лакмусових папірців того, наскільки ефективні наші терапевтичні інтервенції.

Орієнтування ти можеш включити у свої сесії, у своє життя й як клієнт психотерапії (або зовсім незалежно від психотерапії). Зупинитися перед початком сесії, перевірити, де твій розум і твоя увага (а не лише де твоє тіло), що тебе поглинає і як ти можеш розширити свою звужену увагу, — це те, що ти можеш регулярно вплітати у свій час на сесії. Ти можеш також переорієнтовуватися щоразу, коли входиш у новий простір, нову діяльність, контактуєш із новими людьми. Новизна провокує турбулентність у нервовій системі. Поміть її й зорієнтуйся довкола себе. Побач оточення навколо, почуй звуки, зауваж запахи, температуру, фактури. Зорієнтуйся також у тому, що в моменти переходу відбувається у твоєму тілі. Дозволь турбулентності всередині тебе вщухнути й повернися увагою до «тут і тепер».

Травма, стрес, перевантаженість впливають на те, як ми орієнтуємося. Деякі речі в нашому оточенні ми бачимо надмірно, стежимо за ними майже обсесивно, зосереджуємося лише на них (наприклад, на чиємусь виразі обличчя, вторгненні в наш особистий простір або сигналах, які свідчать, що нас покидають). Проте багато чого перевантажена нервова система й оминає (адже там, де є надлишок, мусить бути якийсь дефіцит). Наше благополуччя дуже сильно залежить від якості нашої зорієнтованості та від того, чи бачимо ми реальність більше такою, якою вона є, і менше такою, якою її сприйняття вирізьбили для нас пережиті раніше травма/стрес.

Коли ми зорієнтовані в тому, що відбувається довкола нас, наша свідомість набуває іншої консистенції. Ми більше занурені в теперішнє і менше — в рамки, які накинуло нашому сприйняттю наше минуле. Ми можемо бути увагою і при своєму внутрішньому, і при зовнішньому, при собі й при інших (це останнє особливо важливо, коли ми терапевти). Зорієнтованість (і безупинне переорієнтовування) призводить до того, що нас збиває менше речей. Ми ближче до самих себе і до свого досвіду. Ми дозволяємо нашій увазі помічати мінливість і не застрягаємо в петлі негативних емоцій, відчуттів, думок.

На навчанні в Імке Гансен я прочитала, що трикутник нашої саморегуляції — це саме зорієнтованість + рух + зв’язок (відчуття перебування в безпечному, налаштованому контакті з іншою людиною). Саме такого трикутника я й бажаю нам сьогодні й щодня.

Сабіна

PS Чимало про орієнтування ви прочитаєте також у моїй книжці «Повернення до тіла», виданій у 2025 році у Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego. Нижче — її малесенький фрагмент.

PPS Якщо ти психотерапевт і прагнеш поглибити свої знання про комплексну травму, запрошую тебе на мій курс, який розпочнеться цієї осені, — «Стосунки. Інтеграція. Присутність. Курс терапії комплексної травми. 2-й набір».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
Хто визначає твоє життя? Пережита колись травма чи ти?

Хто визначає твоє життя? Пережита колись травма чи ти?

Зцілення — це завжди зміна психологічних пропорцій

Next
Про те, як учитися психотерапії, незалежно від того, чого саме навчають

Про те, як учитися психотерапії, незалежно від того, чого саме навчають

Навчаючись психотерапії, ми спершу йдемо за зовнішнім

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like