Нервова система після травми заїдає. Коли в нас пробуджується травматичний спогад, ми впадаємо або в гіперзбудження (і хаос), або в знерухомлення (і брак гнучкості). Тоді нам потрібно привести нашу нервову систему в рух. І для цього стає в пригоді терапевтична техніка, що зветься пендуляцією (від лат. «pendulum» — маятник).
Щоб не дати вирові розрегульованості поглинути нас, нам потрібно зосередити свою увагу на чомусь протилежному до того, що пробуджує в нас травма. Коли ми надто зосереджуємося на тягарі, помічним може виявитися перенесення уваги на ресурс (добрий спогад, рух, який нас розслабляє, думку, яка нас підтримує). Робота з травмою — це робота з крайніми полюсами досвіду, пробудження «добрих» спогадів і відчуттів, від яких травма майже цілком нас відрізає.
— Коли наше тіло раптом починає тремтіти, ми можемо зосередити увагу на вазі наших стоп і на тому, як нас стабілізує сила тяжіння.
— Коли перед очима в нас стоїть автомобільна аварія, ми можемо перенести увагу на ту мить, коли нам стало ясно, що ми цю аварію пережили, і дозволити собі відчути полегшення/гордість/спокій, пов’язані з тим, що ми вижили.
— Коли ми відчуваємо гострий біль, ми можемо торкнутися цього місця долонею і на мить зосередитися на відчутті тепла і приємності, які дає нам наш дотик.
— Коли маємо відчуття, що наше тіло вже не вміщає збудженої напруги, перенесімо на мить увагу назовні, подивімося на краєвид за вікном, звернімо увагу на нові запахи, торкнімося кори дерева, з’їжмо щось смачне.
Пендуляція лежить в основі поступового врегулювання нервової системи. Завдяки пендуляції ми відтворюємо умови, за яких нервова система може сама повертатися до стану рівноваги. У терапевтичній практиці маятник уваги безупинно перескакує від тягаря до ресурсу, від ресурсу до тягаря — і так майже всю сесію. Завдяки цьому ми вчимося вміщати дедалі більше збудження, пов’язаного з травмою.
Які у вас є запитання щодо процесу пендуляції?
PS Запрошую вас також слухати мій подкаст про травму — «Ładnie o traumie» на Spotify. І читати мою книжку про травму.