У найновішому Newsweek Psychologia: Psychologia Nastolatka ви знайдете мій текст «Битва з думками» — про те, як важливо вчити підлітка гнучких стосунків із тим, що міститься в його голові.
Нижче — фрагмент тексту.
Гарного читання!
«Дистанція, яка рятує
Надзвичайно важливо вчити підлітків, що вони — не їхні думки. Так само як слово «кіт» не є справжнім котом (а лише поєднанням звуків чи літер), так і думка «ти нікчемна» не тотожна жодному фрагментові нашого психологічного функціонування. Вона щонайбільше є наслідком активності нашого вічно працюючого розуму, який безупинно коментує нашу внутрішню й зовнішню реальність. Потік думок, що заливає нас, ми можемо сприймати як радіопередачу, яка постійно звучить на тлі, — адже нам не обов’язково відриватися від справ, слухаючи радіо, воно може собі грати на тлі. Так само і з нашими оцінками самих себе: ми можемо дозволити розумові говорити про нас усе, що йому заманеться, і водночас не дозволити йому відтягувати нас від справ, які для нас найважливіші.
Навіть найкращі думки про себе — це завжди спрощення, і вони не передають усієї нашої складності. Це особливо важливо у світі підлітків, які наполегливо шукають ярликів, що дали б їм змогу безпечно себе класифікувати, а коли не знаходять їх — страждають. Думки — це лише думки, так само й ярлики — лише ярлики. Варто говорити з підлітками про те, що жодні слова не передадуть того, ким вони є, і жодні слова ніколи не визначать їх повністю. Расс Гарріс, психотерапевт і вчитель контекстуальних терапій, колись написав, що етикетка на банці не змінює вмісту цієї банки. Так само і з нашими негативними думками про себе».
Сабіна


