Про те, що незагоєні рани вплутують нас у те, від чого ми найбільше хочемо втекти, тобто про книжку «Підтримка для дорослих доньок нарцисичних матерів» Каріл Макбрайд

У нарцисичній родині мати перебуває в центрі системи, тоді як усі кружляють довкола неї, наче планети довкола Сонця […].

За багато років роботи і розмов із доньками, які зазнали в дитинстві материнської депривації, я переконалася, що ми маємо досконалу інтуїцію, але її супроводжує особливий різновид глухоти. Відчайдушно шукаючи любові, якої бракувало в дитинстві, донька вирішує не зважати на попереджувальні лампочки, що загоряються. Ми знаємо. Але не слухаємо. 

Сприйняття себе як сильнішої людини, ніж насправді, допомагає їм притлумлювати біль. 

цитати з книжки

2024 рік для мене — час упорядкування (і здобування) знань про комплексну травму (травму багаторазову, тривалу, яка стається з нами у стосунках з іншою людиною — батьком чи матір’ю, братом чи сестрою, вчителем, психологом, тренеркою, начальницею тощо). Комплексна травма вростає — іноді непомітно для нас — у наше життя, і через це те, що перевантажує, жахає і порушує наші межі, здається нам — на якомусь рівні — природним, нормальним, здоровим. Вона перекалібровує не лише наші реакції на стрес (як це, зрештою, робить і проста травма), вона впливає також на відчуття того, хто ми, які ми і на що маємо чи не маємо права. Сьогодні я хочу розповісти вам про одну з цьогорічних книжок, які розповідають, як комплексну травму розпізнати і як цю травму зцілювати.

Про книжку «Підтримка для дорослих доньок нарцисичних матерів» я дізналася від Меґ Арролл, авторки книжки «Малі травми» (я писала вам про неї тут). Маючи кілька тижнів тому нагоду поговорити з авторкою (сподіваюся, ця розмова незабаром побачить світ), я запитала її про книжки, які найсильніше змінили її життя. Однією з названих Меґ Арролл була саме книжка «Підтримка для дорослих доньок нарцисичних матерів». Книжку я замовила одразу і почала читати мало не тієї ж миті, як дістала її з конверта. Було варто! І хоча я рідко читаю будь-що з нарцисизмом у назві, ця книжка автоматично потрапляє до переліку порадників, які я рекомендую своїм клієнтам (і не лише жінкам, і не лише людям, яких виховував нарцисичний батько чи мати).

Це книжка передусім про те, що зцілення — не лише акт волі. Ми зцілюємося, вкладаючи в це свідоме, тривале (авторка пише, що воно триває все життя) і вперте зусилля. Зцілення не станеться без нас (як і сепарація від батька чи матері, критерії якої, описані в книжці, влучили просто в моє серце). Зцілення — це подарунок для нас, для наших дітей, а буває, що й для наших нарцисичних батьків. Адже ми не мусимо залишатися в несприятливих для нас патернах стосунків ані хвилини довше. Ми ж уже достатньо настраждалися у своєму житті.

Це книжка про те, що назвати те погане, що відбувалося в наших стосунках із батьками, не означає автоматично засудити наших батьків і розірвати з ними контакт. Це книжка передусім про роботу над своїм життям, а не про те, щоб виставляти комусь рахунок за те, що ми в ньому отримали чи не отримали. Це книжка про проживання горя, про відбудову своїх меж, про «внутрішнє материнство» і — понад усе — про емоційне, стосункове й духовне зростання. Це також чудовий порадник для тих із нас, кому не щастить у стосунках, хто — щоразу з подивом — опиняється у стосунках із тією самою патологічною динамікою, і для тих, хто лікується від (цитата з книжки) «постстосункового стресового синдрому».

Каріл Макбрайд пише у своїй книжці також про міжпоколіннєвий вплив нарцисичних рис, які ж певною мірою успадковуємо і ми. Вважаю, що розділи про батьківство дітей нарцисичних батьків (тобто нас щодо наших дітей) має прочитати кожен без винятку батько і кожна мати. Буває-бо, що попри бажання порвати з токсичним зразком виховання, якого ми самі зазнали, ми втягуємо себе і наших дітей у батьківство без меж і з переплутаними ролями батьків і дитини. Тим самим ми відтворюємо те саме, від чого так відчайдушно тікали.

Я люблю цю книжку також за відсилання до фільмів і романів, які показують нарцисичну вплутаність (фото нижче). Мені також дуже придалися її опитувальники, які не спрощують складності людського досвіду і рис, а радше відкривають до більшої проникливості в розгляданні свого життя.

Це добра, ґрунтовна книжка, яка будить нас до життя і не дозволяє нам увійти в роль жертви. Дуже вам її рекомендую <3.

Сабіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
Про автобіографію Пітера Левіна

Про автобіографію Пітера Левіна

Це не звичайна автобіографія

Next
Про кінець, який стає початком, або про чудову книжку Джима Рендона про посттравматичне зростання

Про кінець, який стає початком, або про чудову книжку Джима Рендона про посттравматичне зростання

Ми перетворюємо біль на плоди творчої праці, і цей процес дуже успішно повертає

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like