Це не звичайна автобіографія. Це — точнісінько як підказує назва — автобіографія травми. Пітер Левін, творець напряму роботи з травмою Somatic Experiencing, написав до болю щиру книжку про своє життя.
Часом — читаючи її — я хотіла її сповільнити, зупинити, а то й стерти з голови. Це книжка, яка показує, що так, травма є частиною життя, але бувають життя, які ця травма буквально заливає. Я відкладала цю книжку на полицю (в електронній читалці) і вирішувала її не читати. Але поверталася. Адже травма має свій магнетизм.
Це не лінійна автобіографія, що прямує до накопиченого роками відчуття сенсу та втіхи. Це радше книжка про циркулярність життя і про те, що часом воно ставить нам більше запитань, ніж дає відповідей. Книжка про таємниці життя, про межі здорового глузду, про дефіцити, які іноді перетворюються на прекрасні відкриття, а іноді залишаються з нами назавжди. Книжка про магію виходу за межі наукового світу, про відкривання себе незрозумілому, про безкомпромісне налаштування на те, ким нам судилося бути. Книжка про зустрічі зі снами, шаманами, психоделіками, власною уявою, але також із найвидатнішими науковцями та першовідкривачами.
Це не легка книжка. Але, мабуть, жодна автобіографія травми такою не є. Про неї неможливо написати просто «раджу» чи «не раджу». Книжка вислизає з категорій та оцінок. Вона змушує думати, відчувати, ставати віч-на-віч із власними незручними спогадами та найсоромливішими частинами нас самих.
Це також книжка про нові шанси на здорове життя. Про тонку енергію зцілення, яка дає змогу змінюватися усталеним порядкам. Книжка про вихід за рамки терапії і навіть за рамки людського.
Вона залишає мене у зворушенні, в якому є всі життєдайні емоції (навіть розчарування).
Нехай це працює в мені, нехай укладається, нехай дає змогу перетворювати важке на прекрасне.