«У деяких родинах, коли неналежна поведінка переходить певну межу, батьки ставлять дитину в куток. Або сідають разом і розмовляють про те, чому треба бути слухняним чи не діяти під впливом імпульсу. Моя мати, яка пережила Голокост, не зробила б нічого з цього. Коли я влаштовував страшенний безлад або намагався спустити транзисторне радіо в унітаз, мати шаленіла, вибухала плачем і починала кричати: „Я не можу цього витримати!“, „Краще б я померла! Навіщо я вижила? Чому Гітлер мене не вбив?“»
«Емоції не воюють із раціональним мисленням, а радше є його знаряддям».
«Ми могли б жити без здатності міркувати, але були б цілковито дисфункційними, якби не могли відчувати».
«Романтичне кохання — дуже давня емоція. Кажуть, що вона виникла приблизно 1,8 мільйона років тому».
«Психічна стійкість спирається на ментальну гнучкість, яка великою мірою випливає з наших витончених емоцій».
цитати з книжки
Історія прочитаних мною книжок — це почасти історія мого життя. У кожен життєво важливий момент мене супроводжували книжки, а нерідко саме книжки ці важливі моменти до мого життя й запрошували.
Читання книжки «Емоції» Леонарда Млодінова збіглося в мене з часом, коли я вирішила побути наодинці з собою в екзистенційній тиші. Тиші час від часу потребує в мені все — моя душа, серце, тіло і мій інтелект. Тиша дає мені силу, зосередженість і свіжість.
Для когось тиша — це медитація, для когось молитва, а ще для когось — сходження в гори. Моя тиша — це просто зупинка. У цій тиші я менше працюю, менше творю, менше зустрічаюся, менше розмовляю, (значно) менше скролю. Сиджу в лісі, гуляю, придивляюся до себе. Це нелегкий час. Такі зустрічі з собою — це зустрічі зі світлою частиною, але й із темною. З незакритими справами, з упертою надією, з розчаруваннями, які викликаю в собі я і які викликає в мені світ. Попри цю незручність, регулярної тиші в мені вимагає все в мені — час від часу.
Книжка «Емоції» була гідною супутницею цієї тиші. Вона розповідала мені про те, як сильно ми потребуємо контакту з часом тихим, а часом дуже гучним шумом емоцій у нас. Що цей шум завжди на нашому боці, він повідомляє нам, що нам на користь, а що ні, хоча найчастіше ми вирішуємо цей шум у собі притишувати. Що кожна з емоцій має для нашого виживання величезний сенс і що, аби цей сенс почути, нам потрібно дбати не лише про свій емоційний стан, а й про фізичний.
Це також книжка про могутність інтуїції (прегарна історія про батька автора і ще та, наприкінці, про рішення щодо госпіталізації мами), яка є не чим іншим, як добрими стосунками з нашими емоціями, досвідом і цінностями (водночас). Це ще й книжка, сповнена досліджень, фактів, статистики, але також оповідей (місцями дуже особистих) і анекдотів. Книжка смішна, а часом сумна (буває, що й приголомшлива). Це пристойне читання для того, хто зовсім не знає, про що в цих емоціях ідеться. Або для того, хто — як я — нібито знає, але потребує регулярних зустрічей із ними, щоб не загубитися в гаморі свого життя.
Раджу «Емоції». Емоції, зрештою, теж :). Хай служать нам довіку.
Сабіна
#wiedzaimilosc
PS Я щойно відкрила для себе, що Леонард Млодінов за освітою фізик (!), написав безліч інших книжок (дві — зі Стівеном Гокінґом), деякі з них теж перекладено польською. Неодмінно по них сягну.