Причин (відомих мені) три:
По-перше: коли ми переживаємо стрес, наляканість, сором, активується симпатична частина нашої автономної нервової системи (та, що відповідає за реакцію на загрозу: «боротьба або втеча»). Саме тоді наша кров стрімко нагнітається в кровоносні судини. А оскільки, наприклад, на щоках і в зоні декольте наші кровоносні судини розташовані дуже близько до поверхні шкіри, це спричиняє почервоніння, помітне ззовні.
По-друге: у кровоносних судинах на щоках, шиї та в зоні декольте містяться рецептори, які виявляють нейрогормони, що сповіщають наше тіло про загрозу. Отже, ці ділянки тіла сильно реагуватимуть на загрозу — уявну чи реально пережиту.
По-третє (пояснення радше еволюційне): рум’янець мав і досі має величезне соціальне значення. Він давав нам змогу розпізнати, чи хтось має щодо нас добрі наміри, чи можна йому довіряти, чи він щось замишляє за нашою спиною. Ми вижили завдяки розпізнаванню саме цих сигналів (і взагалі завдяки швидкому вловлюванню сигналів, які надсилало обличчя іншої людини). Але також завдяки тому, що подавали їх самі. Червоніти обличчям і довкола нього було для нас усіх просто еволюційно вигідно. А те, що було нам вигідно, збереглося донині.