Розмова з Касею Куцевич про травму

#image_title

До нового номера Zwierciadło (травень 2025, до того ж зі Щепаном Твардохом на обкладинці) додано вкладку «вільні від тривоги». І ось у цій вкладці, ведена уважними запитаннями Касі Куцевич, я розповідаю про травму. Про те, чим вона є і чим не є, про дуже ранні впливи на нашу нервову систему, про сором і про трансгенераційність у спадкуванні травми (про те, що це здебільшого соціальний вплив, але буває, що вплив можна побачити й у чомусь на рівні тіла, а не лише поведінки).

І ще про терапію травми та про те, навіщо нам у ній — перш ніж ми перейдемо до зустрічі з травматичними спогадами — стабілізація, а також про те, що таке інтеграція.

Гарного читання!

PS Нижче — невеликий фрагмент нашої розмови:

Кася Куцевич: Нещодавно в автобусі я почула, як одна подруга каже іншій, показуючи на своє волосся: у мене травма після останнього візиту до перукаря. Чи не складається в тебе враження, що в наші часи слово «травма» сильно знецінилося?

Сабіна Садецька: Справді, термін «травма», може, не так знецінився, як зазнав смислової інфляції. Люди повсюдно кажуть про стресові події, що вони травматичні. Травматичне — це те, що перукар підстриг нас не так, як ми хотіли, звільнення з роботи чи ситуація, коли водій сигналить нам з автомобіля поруч. Це стосується не лише травми — так стається з психологічними поняттями, які раптом стають дуже актуальними й пояснюють нам наш внутрішній світ. На мою думку, так само є з такими поняттями, як СДУГ чи нейрорізноманіття.

КК: Але для психолога такий досвід — це все ж не травма?

СС: Фахівці зовсім не одностайні у визначенні того, що таке травма. Насправді кожен, хто працює з травмою, мусить вирішити, чи збирається він бачити її дуже вузько, клінічно, а може, навіть психіатрично, чи збирається бачити її широко, багатопланово. Чи більше нас цікавитимуть діагнози, медичні ярлики, тобто світ науковий і клінічний, чи психофізіологічні та системні процеси, які призвели до травматизації. Я з того світу, який бачить травму широко. І для мене діагностичні ярлики мають радше допомагати мені, ніж змушувати мене якось їм служити.

КК: Що ж тоді таке травма?

СС: У широкому розумінні травма — це небажана й раптова подія або ситуація, до якої нервова система не могла підготуватися. Ресмаа Менакем має на це гарне визначення «too much, too fast, too son»: травма, за його словами, — це те, що приходить до нас зарано, зашвидко і в надто приголомшливий спосіб. Ситуації, які вкрай розрегульовують нашу психофізіологію, саме й несуть у собі цей потенціал травмувати нас. Звісно, щось повсякчас струшує нашу емоційну рівновагу, але у випадку травматизації це щось розрегульовує нас так, що ми не можемо повернутися до стану, який був до події.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
«Дозрівання в ролях» — новий текст для Newsweek Psychologia

«Дозрівання в ролях» — новий текст для Newsweek Psychologia

До всього, що важливе в нашому житті, нам потрібно дозрівати

Next
Кілька нових епізодів подкасту «Ładnie o traumie»

Кілька нових епізодів подкасту «Ładnie o traumie»

Хочу дати вам знати, що за останні місяці я опублікувала кілька нових епізодів

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like