Чого я навчилася на воркшопі з брейнспотингу (і після нього)? Ч. 2

Після мого першого тексту про брейнспотинг багато людей запитали мене, як мені працюється з брейнспотингом, чи бачу я його результати і як цей метод працює в часі. Ось кілька перших спостережень. 

По-перше: я не працюю лише брейнспотингом, і найбільшу цінність у своїй роботі вбачаю в інтеграції кількох методів. Основою й надалі є когнітивна робота (з наративом) і поведінкова (з чуйною експозицією до травматичних спогадів), Somatic Experiencing (багатошарова робота з травмою). Проте я вважаю, що в цьому наборі брейнспотинг — це підхід, який дає змогу поглибити знання про внутрішній ландшафт пацієнта, показує лімбічні зв’язки між спогадами (лімбічні — тобто емоційні, асоціативні, а не раціональні й логічні) і, передусім, запускає заблоковані захисні реакції, з якими потім можна чудово працювати іншими методами.

По-друге: я бачу величезну зміну в якості своєї роботи після воркшопу з брейнспотингу, у моїй заземленості на сесії, у моїй присутності як терапевтки. Можливо, це ефект кількох сесій брейнспотингу, які я пройшла під час навчання, можливо, річ у тому, що я ще краще зрозуміла, чим є терапевтична рамка стосунків (про яку я на воркшопі чула і яку багато разів спостерігала на практиці). Хай там яке походження цієї зміни, мені тепер працюється інакше — спокійніше і точніше.

По-третє: брейнспотинг виявився корисним у більшості процесів, які я веду. Є люди, які після сесій брейнспотингу говорять про прорив, є такі, що просто переживають щось нове/свіже, і, зрештою, буває й так, що декому ця робота зовсім нічого не дає (таких явна меншість, але для мене це дуже важливий зворотний зв’язок про те, що для цих людей працює чи не працює в терапії). Інакше кажучи, брейнспотинг увійшов у мою практику стрімко, з багатьма перевагами, але попереду в мене ще чимало роботи над тим, щоб інтегрувати його у свої сесії з якнайбільшою користю для клієнтів. 

А тепер залишу вам кілька моїх досі не записаних нотаток із воркшопу з брейнспотингу з видатною (справді видатною!) вчителькою Монікою Ґос. Користуйтеся цими нотатками, але я також щиро заохочую вас учитися в Моніки!

1. Травма заклинює нашу внутрішню комунікацію. Важливо в терапії пізнати внутрішню узгодженість нервової системи клієнта. Терапія має заохочувати нашу нервову систему до того, щоб вона почала розмовляти сама з собою. 

2. Налаштування на клієнта в терапії так само важливе, як і запуск зцілення на нейробіологічному рівні. 

3. Терапевт може налаштуватися на клієнта, лише залишаючись у стані непевності (знати напевно — означає не могти налаштуватися повністю).

4. Контакт із ресурсами — це також шлях до травматичних спогадів. 

5. «Скільки тобі років у тому, в чому ти зараз перебуваєш?», «Чи знаєш ти, на що дивишся, коли говориш про це важке?» (запитання з демонстраційної сесії).

6. Замість того щоб щось «робити» в терапії, зміцни свою присутність. «Присутність — це транспортний засіб терапевтичної зміни».

7. Клієнт не мусить довіряти нам одразу. Даймо простір для побудови цієї довіри (і дозвольмо початкову недовіру — вона теж може бути виявом стратегії виживання).

Тримаю кулаки за вашу роботу з травмою!

Сабіна Садецька

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
Хронічна дисоціація — одна з причин, чому тобі важко зцілюватися попри психотерапію

Хронічна дисоціація — одна з причин, чому тобі важко зцілюватися попри психотерапію

Чому моя терапія не працює?

Next
Про медичну травму очима вчительки Somatic Experiencing Ліане Пінто

Про медичну травму очима вчительки Somatic Experiencing Ліане Пінто

Кілька важливих нотаток із воркшопу про медичну травму з Ліане Пінто, який

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like