Ми перетворюємо біль на плоди творчої праці, і цей процес дуже успішно повертає нам рівновагу (цитата з розмови автора з Тобі Заузнер).
Хоча релігійні традиції тисячі років підтримують людей у пошуках сенсу травми і втрати, психологи тривалий час ставилися до ролі релігії у процесі повернення рівноваги з дуже великою обережністю.
Треба свідомо вирішити, чи хочеш жити в хаосі, розгубленості й трагедії, чи в комфорті, спокої та цілісності (цитата з розмови автора з Черрі Браун, яка втратила сина).
цитати з книжки
Ця книжка не примушує шукати розквіту після травми. Адже такий тиск був би абсурдним і нелюдським. Ця книжка радше показує потенційність нашого життя, нашої психіки та нашої нервової системи. Автор переконує нас у ній, що ми можемо невпинно визначати себе наново — не лише на когнітивному рівні, а й на синаптичному та нейрохімічному . І що ми можемо робити це в будь-який момент життя, зокрема й одразу після найтемнішого.
Цю книжку варто читати паралельно з книжкою Віктора Франкла «Людина в пошуках сенсу» (яку, зрештою, у «Травмі. Поворотному моменті» часто цитують), а також із книжкою «Radical Responsibility» Фліта Молла (засудженого за контрабанду наркотиків, який, опинившись у своїй камері, вирішив докорінно змінити своє життя і використати цей досвід, щоб змінювати життя інших). Це книжка про зцілення і зростання попри найгірше. Про те, що «екзистенційна фрустрація» (термін Франкла) є важливою складовою доброго життя і вже напевно — дороговказом до нього. І ще про те, що ніхто не відбере в нас нашої основної свободи — дивитися на своє життя творчо і з надією.
Книжка містить відсилання до історії, культури (зокрема й популярної), літератури, мітів. Вона згадує оповіді, що населяють нашу колективну свідомість, — про людей, які постали, мов Фенікс із попелу. Моя улюблена оповідь із книжки — про Бетмена, але водночас і про Теодора Рузвельта (виявляється, ці дві історії тісно пов’язані між собою; як читаємо в книжці: «Крістофер Нолан — режисер фільму Темний лицар 2008 року — частково створив свій сюжет на основі життєпису Теодора Рузвельта і порадив виконавцеві головної ролі, Крістіану Бейлу, ознайомитися з біографією президента».).
Проте головна вісь книжки — це розповіді «звичайних людей». Джим Рендон, журналіст, провів у своєму житті сотні таких розмов. Він розмовляв із людьми, яких не оминула травма, з їхніми родичами (це, зрештою, виявляється дуже важливим науковим критерієм посттравматичного зростання: як розвиток людини після травми сприймають її близькі), а також із психологами, психіатрами, психотерапевтами та науковцями. «Травму. Поворотний момент» читаєш із розпашілими щоками, стежачи за драматичними долями її героїв і знаючи, що кожна з цих розповідей невідворотно прямує до жахливого фіналу. Проте цей фінал у всіх описаних у книжці випадках стає лише початком. Початком життя повного, цілісного, багатшого, ніж до страшного нещастя.
Раджу «Травму. Поворотний момент» усім, хто бореться у своєму житті з чимось, що перевантажує, і опинився на небезпечній межі втрати сил і сенсу життя. Раджу цю книжку також усім, хто професійно чи науково займається джерелами людської резильєнтності та розвитку, — ви знайдете тут не лише наукові дослідження, а й лаштунки їх створення та виписки з розмов автора з дослідниками (дуже цінні!).
Нехай знання про цю книжку шириться світом!
Книжку я отримала в подарунок від видавництва MT Biznes.
