Ładnie o Traumie — подкаст

Запрошую вас до особливого епізоду, в якому я придивляюся до травми та її наслідків із висоти пташиного польоту. Я аналізую в ньому загрози і звуження, які травма вносить у наше життя, а також усі екзистенційні запрошення до розвитку, що приходять до нас разом із травмою. 

Я переконую вас у ньому змінити перспективу погляду на травму і подивитися на неї не лише як на життєву блокаду, а й як на каталізатор незвичайних життєвих змін. Травма — якщо бачити її так — це нагода, зокрема, переглянути свої цінності, реконструювати свою ідентичність, це запрошення до експансії, когерентності, святкування і життя, сповненого лагідності. 

Епізод створено у співпраці з видавництвом Laurum, видавцем чудової книжки «Травма. Поворотний момент» Джима Рендона — книжки про посттравматичне зростання.

У цьому епізоді я розповідаю вам про те:

  • що травму не варто ні ігнорувати, ні применшувати;
  • що робить із нами щоденний і регулярний контакт із мороком життя і яку поставу щодо цього мороку обрати;
  • що відбувається з нервовою системою терапевта під час роботи з травмою;
  • як подбати про себе під час своєї роботи і як вивільнити енергію в роботі з травмою;
  • що марнування часу — це важливе вміння терапевта травми :).

Епізод створено у співпраці з видавництвом Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, яке нещодавно видало чудову книжку Бабетт Ротшильд «Підтримка для тих, хто підтримує».

У цьому епізоді я розповідаю вам про те, що:

  • травма відгороджує нас від інших людей;
  • перевантаження розладнує нашу нейроцепцію, а буває й так, що блокує її природний розвиток;
  • заціпеніння тіла може призвести до того, що ми постійно робимо ті самі помилки;
  • нерухомість ніколи не означає згоди;
  • травма стосунків впливає на нашу матрицю близькості;
  • робота з голосом і м’язами може позитивно впливати на наші стосунки з іншими людьми.

Згадану в епізоді рецензію на книжку Голлі Річмонд ви знайдете .

Епізод створено у співпраці з видавництвом GWP, з нагоди виходу в ньому книжок Голлі Річмонд «Повернути собі себе. Позитивний порадник для людей, які зазнали сексуальної травми.» та Еріки Шершун «Зцілити сексуальну травму. Соматичні навички, що допомагають повернути безпечні стосунки зі своїм тілом, встановлювати межі та зміцнювати резильєнтність.»

Про цілющу силу розмови після травматичної події

У цьому епізоді я розповідаю вам про те, що:

  • наші мозки налаштовані на стосунки і зв’язки
  • кожна травма потребує заспокійливої присутності іншої людини і резонансу з іншою нервовою системою, якій ми довіряємо;
  • коли ми робимо з травматичної події секрет, ми не зцілюємося;
  • примус розповідати відтворює травматизацію;
  • травматичний спогад мусить знайти свій хронологічний порядок, щоб ми могли здобути здорове теперішнє і майбутнє.
    Згадана в епізоді стаття доступна .
    Епізод створено у співпраці з видавництвом PWN, з нагоди виходу в ньому книжки «ПТСР. Що має знати кожен» авторства Барбари Ротбаум і Шейли Раух.

У цьому епізоді я розповідаю вам про те, що травма приносить нам внутрішнє спустошення, а різноманітність — це протиотрута від цього спустошення. Про звужене реагування на світ і про терапію, яка не є терапевтичною. Про страх перед життєвістю, про емоційний клінч і про дорогу ціною передбачуваність нашого життя. Про те, як наша травмована частина диктує нам умови нашого життя.

Епізод «Травма, застрягання і повернення дієвості» створено у співпраці з GWP, яке нещодавно видало книжку Расса Гарріса «ACT, сфокусована на травмі».

У цьому епізоді я розкладаю на шари і складники тему життєвого застрягання після травми і не тільки.
Говорю про те, як уникання болю в короткій перспективі дає полегшення, а в довгій — приносить нам екзистенційну дезінтеграцію і ще більше болю. Розмовляю з вами про те, як так виходить, що ми постійно опиняємося в житті в тій самій точці. Захоплююся прийняттям (не капітуляцією!), різноманітністю, Ірвіном Яломом і, звісно, Рассом Гаррісом.

Хоча я вже не навчаю терапії ACT, я й далі постійно стежу за її літературою. Заохочую вас послухати подкаст і ознайомитися з книжкою «ACT, сфокусована на травмі».

Разом із моєю гостею, психологинею і терапевткою травми Катажиною Равською, ми розмовляємо в цьому епізоді про першу сесію терапії (травми). Це розмова, в якій є і структура, і хаос — як воно й буває саме на першій сесії психотерапії :). У ній ідеться, зокрема, про те:

  • коли насправді починається терапія (і чому вже в приймальні, а навіть значно раніше) і чому все може стати змістом терапії (навіть переплутана адреса);
  • як обирати психотерапевта/психотерапевтку для себе;
  • що терапія — це активний процес для обох сторін;
  • що нас більше, ніж наш сором;
  • що в терапії має бути безпечно, але не надто безпечно (Пет Оґден);
  • що деякі правила в терапії — це правила нашого звичайного життя, але є й правила, зарезервовані лише для терапевтичного світу;
  • що терапевтичний контракт може відрізнятися в різних напрямах;
  • що не все в терапії відбудеться одразу.

Катажину Равську ви знайдете . А її статті прочитаєте .

Я хотіла б, щоб знання про природні механізми зцілення після травми дійшли до якнайширшого кола людей. Я записала для вас цю розмову — цього разу про травму і залежність.
Запрошую вас до творчого прослуховування!
Розмови про травму і залежність:

  • про те, що ми не чистий аркуш і що неусвідомлені записи пам’яті можуть впливати на нашу схильність до залежностей;
  • про різні відтінки залежностей;
  • про самовідчуження, яке поєднує травматизацію і залежності;
  • про глибинний сором за те, ким ти є, і про те, які це має для нас наслідки;
  • про те, що для дитини поганою є вона сама, а не середовище, яке її підводить;
  • про пошук зцілення поза собою;
  • про ідентифікацію, що спирається на гордість, і ту, що спирається на сором, та про їхній нерозривний зв’язок;
  • про те, що відбувається, коли ми не можемо йти стежкою, яку запланував наш розум.
  • про відкинення і смерть і про те, чому це може бути дуже близьким;
  • про залежність від спокушання;
  • про прагнення ДО і прагнення ВІД, яке так само важливе у зціленні.

Розмови про травму і пробачення:

  • про стокгольмський синдром;
  • про пробачення як вияв дієвості і про вибір;
  • про пробачення з позиції зрілості vs декларативне пробачення;
  • про те, куди ми спрямовуємо увагу в ситуації насильства (на себе чи на кривдника);
  • про те, чому, розірвавши насильницькі стосунки, ми й далі перевіряємо, що відбувається з нашим колишнім партнером/партнеркою;
  • про необхідність оплакати стосунки, які ми завершуємо (не лише добрі);
  • про те, що легше завершити там, де нам вдалося зустрітися;
  • про поглинутість, яка дає мені змогу уникнути переживання жалоби;
  • про пробачення, яке не є лише словами, а є досвідом усіх шарів нашої психіки;
  • про розширення широти нашого життя;
  • про психофізіологію життя в гніві;
  • про писання терапевтичних листів і відповіді на них.

Розмови про сексуальну травму:

  • про те, що про сексуальну травму важко почати розмовляти, і про те, щоб не дати цьому себе поглинути.
  • про заблокування і демонтаж відчуття безпеки.
  • про те, що завжди є якесь «далі».
  • про те, що ми не надаємо належного значення своїм сексуальним пораненням.
  • про дефрагментацію травматичного переживання і внутрішнє сум’яття.
  • про те, як буває ніяково зі своєю власною енергією і з приємністю.
  • про асиметрію, в якій відбувається насильство, та об’єктивацію.
  • про вир травми, який нас затягує.
  • про Естер Перель.
  • про використання енергії власної злості.
  • про вміщання амбівалентності як терапевтичний процес.
  • про те, щоб не говорити про травму евфемізмами.

У цьому епізоді ми розмовляємо з Вандою Василевською:

  • про те, як не заважати тілу і психіці приходити до тями після травми;
  • про послідовність травми (до, під час і після травми);
  • чому те, що стається після травми, часом гірше за саму травму (і про роль зв’язку «після»);
  • про роль прикликання захисних постатей після травми;
  • про ліки в стані шоку;
  • про розрядження енергії, яку травматична подія «впакувала» в наше тіло;
  • про те, чому вдала реакція боротьби або втечі така важлива для м’якших наслідків травми;
  • про те, щоб говорити про травму (і водночас про те, щоб не змушувати говорити про травму);
  • про те, як травма здобуває минуле;
  • про потребу в природній (творчій) дисоціації;
  • про завершення незавершеної травматичної реакції (про це я теж написала)

У найновішому епізоді мого подкасту я розповідаю вам про те:

  • як те, що ми думаємо про тіло, впливає на те, як ми з цим тілом поводимося;
  • чому робота з тілом — це тренування, а не декларації;
  • чим для нашої психіки є напруження тіла;
  • чи існують спогади, які запускає постава тіла;
  • яке підґрунтя може мати хронічний біль;
  • як надмірне напруження компенсується обм’яклістю;
  • звідки береться заціпеніння нашого тіла;
  • чому рух дає змогу метаболізувати напругу і травму;
  • що чхання, позіхання, зітхання, сміх, сон (і не тільки) слугують метаболізуванню надлишку енергії, який ми носимо в тілі;
  • як перевантаження внутрішньоутробного життя можуть вплинути на те, як ми дихаємо сьогодні;
  • що з нами робить звук «вууу»;
  • як дотик і самодотик нас регулюють;
  • що ми потребуємо ритму мобілізації та відновлення;
  • що є найважливішим цілющим чинником у терапевтичному напрямі NARM.

А наприкінці я дарую вам вірш.

Це епізод подкасту, в якому ви дізнаєтеся про наслідки травми, а також про ознаки того, що ми зцілюємося.
Це епізод, у якому ми розмовляємо про:

  • звуження та екзистенційне застрягання, які влаштовує нам травма;
  • про закостенілість, але й про тривимірність і грацію тіла;
  • про напруження і надмір, які ми компенсуємо собі дефіцитом і млявістю в інших сферах;
  • про те, як ми зчиняємо скандали, коли виходимо з емоційного завмирання;
  • про інтеграцію;
  • тощо. І т. д. 🙂

Прекрасного прослуховування!

У цьому епізоді мого подкасту я говорю про те:

  • як поранення, завдане іншою людиною, впливає на наше професійне функціонування
  • як культура уникання підтримує наслідки нашої травми
  • про те, чому ми зцілюємося через те саме, що нас поранило (лікуємо подібне подібним)
  • про корегуляцію
  • про м’яку експозицію до того, чого ми боїмося
  • про сліпоту до наслідків травми і про стокілограмовий наплічник із тягарями травми, який ми носимо
  • про манію на робочому місці
  • про вибори, які ми робимо під впливом травми і які зовсім не є нашими.

Розмова — поділена на дві частини, — в якій я розповідаю про те, що може (хоч і не мусить) відбуватися в нервовій системі людини, яка зазнала воєнної травми / травми біженства. Про що ми говоримо в другій частині нашої розмови: про психологічну роботу з перекладачем; про одну метафору, яка не спрацювала в роботі з мамою з Афганістану; про те, чи є сенс у розмові дошукуватися правди; про те, щоб перебивати співрозмовника в ситуації надто сильного емоційного збудження; як ми стабілізуємо і регулюємо нервову систему іншої людини через розмову; про ритм і тварин і про те, як і ритм, і тварини допомагають нам зцілюватися; про супергероїв як терапевтичну допомогу; про техніку сейфа; про осциляцію між важким і ресурсом; про роль підсумку під час розмови.

Розмова — поділена на дві частини, — в якій я розповідаю про те, що може (хоч і не мусить) відбуватися в нервовій системі людини, яка зазнала воєнної травми / травми біженства. Ось про що йдеться в першій частині моєї розмови з Вандою Василевською: про внутрішній краєвид людини з досвідом біженства; про роль психоедукації в роботі з людиною з досвідом біженства; про жалобу; про кумулятивну травму (тобто про те, що раніші травми накладаються на пізніші); про те, що ПТСР — не єдиний можливий наслідок травми; про поставу, яку варто обрати, допомагаючи біженцям; про те, щоб робити інтервенції «з» людиною, а не «для» неї.

Спеціальний епізод, записаний через тиждень після початку війни в Україні. Про резильєнтність перед лицем кризи, про заземлення себе та інших і про роль щедрості в пошуку дороги до себе, коли все довкола валиться.

Що таке травма, резильєнтність і чи можуть освідчення на концерті Адель бути травматогенними для нашої нервової системи. Перша розмова в циклі «Ładnie o traumie». Сабіну Садецьку про травму розпитує Ванда Василевська.