про Somatic Experiencing <3

Неможливо стати готовою бути практиком Somatic Experiencing самою лише силою волі. Цю готовність здобувають серцем і розумом, а також делікатним, поступовим, наполегливим тренуванням (під опікою уважних тренерів). Повільно, крок за кроком, у власному ритмі ми вчимося складати розкидані пазли цього методу (а може, радше філософії мислення про людину) і творити з цих маленьких шматочків картину трансформації та зцілення.

Неможливо стати готовою бути практиком Somatic Experiencing самою лише силою волі. Цю готовність здобувають серцем і розумом, а також делікатним, поступовим, наполегливим тренуванням (під опікою уважних тренерів). Повільно, крок за кроком, у власному ритмі ми вчимося складати розкидані пазли цього методу (а може, радше філософії мислення про людину) і творити з цих маленьких шматочків картину трансформації та зцілення.

Somatic Experiencing для мене — найбільше про те, щоб бути сповна, про те, щоб починати з себе (перш ніж ми почнемо працювати в терапії з будь-ким іншим ), про біль і радість контакту з іншою людиною, про свободу, вміщену у фахові рамки, які мають для мене такий величезний професійний та екзистенційний сенс.

Somatic Experiencing — також про те, що травма не визначає нашого життя і що пам’ять травми в тілі якнайточніше вказує нам на способи її зцілення та інтеграції.

Люблю тебе, Соматику. Люблю тебе, соматикова спільното (завтра вступаю до товариства :)). Від щирого серця дякую за цю трирічну пригоду (а пригоди мають таку властивість, що часом людина і сумнівається, і водночас завдяки іншим людям знаходить сили пройти крізь турбулентності цієї пригоди; за час, коли я губилася і знаходила себе, теж дякую).

Відсьогодні я можу називати себе практиком Somatic Experiencing (я навіть не знала, як сильно мріяла про це звання ❤). Знаю також, що це не кінець дороги. Соматик потребує фундаменту. Потребує опори також в інших методах. Але це прекрасний місток до людини, яка не знаходить слів, щоб описати свою травму.

PS За традицією маю кілька нотаток з останнього на курсі — чудового! — модуля із Сонею Гомес.

  • у стані когерентності організм регулюється сам (проте травма блокує нам доступ до когерентності);
  • відчуття безпеки — це рівновага між симпатичною і парасимпатичною нервовою системою;
  • дотиком у Somatic Experiencing ми нічого не лагодимо — ми хочемо, щоб завдяки йому клієнт мав доступ до своєї саморегуляції;
  • дотик дає нам змогу також дістатися до стану глибокого шоку, який запам’ятало тіло (розум може джерела цього шоку не пам’ятати);
  • титрування слугує тому, щоб привести свідомість клієнта до рівня, на якому він зможе помічати сигнали саморегуляції та дерегуляції, що йдуть від тіла;
  • контакт із гравітацією дає нам змогу заспокоювати автономну нервову систему; робота з діафрагмами дає змогу ввімкнути внутрішній дотик;
  • заблоковані суглоби зберігають нашу травму; в очах ми можемо помітити патерн фізіологічної дезорганізації клієнта;
  • і ще важливе запитання наостанок: «як я вміщаю свій рівень беззахисності?»

Ще раз дякую всім, завдяки кому все це стало можливим.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Prev
Про те, що травми зовсім не мусять бути великими, або про книжку «Малі травми»

Про те, що травми зовсім не мусять бути великими, або про книжку «Малі травми»

«Мозок поводиться як іще один м’яз нашого тіла: якщо користуватися ним без

Next
Нотатки із самої середини. Про психічне здоров’я.

Нотатки із самої середини. Про психічне здоров’я.

Я хотіла б написати вам сьогодні про мої особисті відкриття, пов’язані з

У цьому розділі немає даних
У цьому розділі немає даних
You May Also Like