Якийсь час тому я розмовляла з подругою про те, що дорослій людині потрібні поруч мудрі дорослі — люди, зріліші та більш інтегровані, ніж вона сама. Друзі — які зазвичай перебувають на тому самому етапі, що й ми, — дуже важливі, але в моменти сумнівів, кризи, у хвилини, коли стаємо на екзистенційному порозі, нам потрібно спертися на когось, хто на шляху до приборкання власних криз зробив бодай на один крок більше, ніж ми. Нам дуже потрібні в житті провідники та люди, які своєю поведінкою, своїми рішеннями і своєю енергією покажуть нам можливий напрямок нашого життєвого шляху.
Мені щастить на мудрих учителів і вчительок, менторок і менторів. Цими вихідними я познайомилася ще з однією з них — Робі Абелес, викладачкою брейнспотингу, практиком Somatic Experiencing, наративною терапевткою, фахівчинею з терапії залежностей. Це також іще одна вчителька, яка, окрім знань, що бентежать своїм обсягом (поданих у спосіб, який зовсім не бентежить), навчає з любов’ю в серці та в очах. Лише в таких людей я хочу вчитися.
Нижче — кілька нотаток із навчання з Робі Абелес про роботу з людьми із залежностями та небажаною поведінкою:
- залежність можна розуміти як «ритуалізований компульсивний пошук комфорту» (Деніел Самрок), «заспокоєння, зорієнтоване на виживання» (Робі Абелес) або дисоціативний розлад, що бере початок у ранньому дитинстві;
- стосунки з речовиною/небажаною поведінкою можуть віддзеркалювати стосунки з фігурою прив’язаності (ми можемо, наприклад, мати дезорганізовану прив’язаність до куріння цигарок)
- >>я волію вживати слова «свобода від», а не «лікування від залежності»<< (Р. А.);
- важливо розповідати клієнтові історії, які освітять його підкіркові ділянки (невербальні оповіді — теж оповіді);
- ділянки мозку, що відповідають за потяг до небажаної поведінки (наприклад, уживання алкоголю), не з’єднані — з еволюційних причин — із ділянками мозку, які передбачають наслідки цієї поведінки (наприклад, із передбаченням похмілля наступного дня); саме тому нам важко вийти із залежності, навіть коли вона руйнує нам життя;
- терапія брейнспотингу/наративна терапія/робота з метафорами дає змогу збудувати міст між імпульсами, пов’язаними з небажаною поведінкою, та її наслідками;
- щоб відмовитися від залежності, мозок має отримати натомість щось краще (з погляду виживання);
- «ми не здатні врятувати нікого від його власного неспокою» (Р. А.);
- терапія залежності — це терапія повної присутності <3;
- «не відкидай клієнта, коли він порушує правила, але не відмовляйся від цих правил», «що тобі потрібно від мене, щоб ти міг краще дотримуватися правил терапії?» (Р. А.);
- підкіркові зони мозку говорять мовою рефлекторних рухів обличчя (і не тільки);
- «відчуття самотності — це ілюзія. це так, ніби крапля води почувалася самотньою в океані» (Р. А.);
- «часто під час сесії я звертаюся до підкіркових ділянок клієнта, щоб вони підтримали мене в роботі для нього; я роблю це замість того, щоб апелювати до своєї нової кори» (Р.А.);
Дякую спільноті брейнспотингу за це незабутнє навчання. Чекаю на більше (і побачимося в травні на Дамірі, звісно! усе, що радить Моніка Ґос, — видатне).
Сабіна Садецька