Встановлення своїх меж щодо світу — це безупинний діалог між нашою вразливою частиною, яка в багатьох ситуаціях потребує захисту, і сильною частиною, яка хоче показати, що вона існує (і що існуємо ми).
Вразлива частина — яку так часто ігнорують і змушують мовчати — реагує на виклики тривогою і безпорадністю. Сильна частина — багаторазово експлуатована й відтята від відчуття втоми — хоче діяти негайно і на повну силу, навіть коли для цього немає ресурсів.
Від якості наших стосунків із вразливою частиною залежатиме наше благополуччя, від якості наших стосунків із сильною частиною залежатиме виразність нашого існування. Обидві частини потребують одна одної, і ми потребуємо їх обох.
Коли ми діємо бездумно, без пауз, без хвилини на те, щоб метаболізувати дію, ми поволі знищуємо свої делікатні, вразливі, чутливі частини.
Коли ми перестаємо виходити до світу, відмовляємося від найістотніших для нас справ, зникає наш образ у світі, і ми перестаємо існувати також для самих себе.
Нам потрібні і паузи, і вплив. Нам потрібні і вразливість, і сила. Нам потрібно і бути, і діяти.
(Ця думка розбудила мене сьогодні вранці й не виходила з голови. Може, вона залишиться надовше і з вами).